18 листопада – річниця з дня смерті нашого земляка-героя з Хорошева, учасника бойових дій в АТО/ООС Денисенка Василя Володимировича.
Старший солдат Василь Денисенко безпосередньо брав участь «у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях» (із довідки Міноборони), з 30 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року з 30 квітня по 31 травня 2018 року з 17 січня по 4 квітня та з 20 квітня по 11 вересня 2019 року у складі 30-ї окремої механізованої бригади. Був командиром бойової машини «Град».

Як уже повідомляла наша газета, помер демобілізований воїн внаслідок тяжкої хвороби серця. Регіональна військово-лікарська комісія підтвердила, що хвороба і причина його смерті пов’язані із захистом Батьківщини. Похований захисник України на кладовищі в селі Дворище Хорошівської ТГ.
Купка скупих документів – посвідчення УБД, довідки з військових частин, витяг з протоколу засідання лікарської комісії… А за ними – молода людина зі своїми радощами й тривогами, успіхами і невдачами, мріями й сподіваннями…
Яким Василь запам’ятався своїм рідним, друзям, землякам?
Смерть сина - найболючіша втрата для мами, Світлани Василівни Петренко. Для неї Вася – це жаданий первісток, коханий син - добрий і слухняний.

-	Навчався мій Вася у Володарськ-Волинській школі №2, займався спортом. Поступав після школи в військове училище імені Івана Богуна. Здав усі екзамени, проте учитися там йому не судилося, як тепер кажуть, через корупційну складову. Успішно закінчив Житомирський агроколедж за спеціальністю техніка-технолога. Працював в охороні на фабриці «Житомирські ласощі». Потім трудився на інших роботах. Коли почалася війна на Донбасі, – пішов захищати Батьківщину. Був поранений, контужений. Поклав на війні своє здоров’я. Дуже важко мені усвідомлювати, що він у могилі. Важко бачити його портрет на пам’ятнику… Це вічний біль для матері.
Для брата Анатолія – це теж непоправна втрата. Старший брат для нього був другом, наставником, порадником.
Залишив Василь Денисенко добру пам'ять про себе і серед інших людей. 
Його учителька та класна керівниця Ліна Ростиславівна Федоренко каже, що про нього може згадати тільки хороше:
-	Дуже боляче, що Вася вже в іншому світі. Проте тут він залишив добрі спогади про себе. Він був добрим, скромним, серед однокласників вирізнявся допитливістю і небайдужістю, добросовісно у виконував будь-які завдання, завжди був готовий прийти на допомогу, дисциплінований і ввічливий учень. Пам’ятатиму його завжди. 
Іван Іванович Юрків – керівник підприємства, де працював Василь Володимирович, каже:
-	Він був дуже добродушним, роботящим. Любив людей, умів співчувати. Коли у мене були проблеми із здоров’ям – телефонував і цікавився, як я почуваюся. Він старався усі завдання виконувати сумлінно. Можу про нього сказати лише добрі слова.
Для нас усіх герой-захисник Василь Денисенко назавжди залишиться 35-річним. Проте пам’ять про нього навічно закарбована в наших серцях і на скрижалях історії України. Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко