Про нестрашну інклюзію та дітей із особливими освітніми потребами
Ще зовсім недавно діти, що мають певні проблеми зі здоров’ям: слабкий зір, ментальні та інші порушення, не могли навчатися разом зі своїми ровесниками через відсутність у навчальних закладах умов для перебування та здобуття освіти такими дітьми. Для них працювали спеціальні інтернатні заклади, де були створені умови перебування та навчання за певною програмою. Проте така система обмежувала можливості цих діток повноцінно спілкуватися із однолітками. А у здорових (повносправних) дітей складалась хибна думка, що дітей з особливими освітніми потребами потрібно жаліти та уникати.
Колосальним проривом у освіті стало запровадження інклюзивного навчання. Що таке інклюзія? Часто, проте хибно, цей термін вважають синонімом до слова «інвалідність». Насправді ж, інклюзія – це процес реального включення усіх громадян в активне суспільне життя. Для того, щоб до кінця зрозуміти та прийняти інклюзивний світ, нашому суспільству ще потрібен час. Проте позитивні зрушення уже є. Розглянемо їх на прикладі розвитку інклюзивної освіти у нашій громаді.
Ми поспілкувалися зі спеціалісткою відділу освіти Хорошівської селищної ради Тетяною Войтюк.
Інвалідність та інклюзія
– Варто наголосити на тому, що інклюзивне навчання організовується для дітей з особливими освітніми потребами (ООП), у тому числі і для дітей з інвалідністю. Упродовж 2020-2021 навчального року у закладах освіти нашої громади навчалося 28 дітей з особливими освітніми потребами, 48 дітей з інвалідністю. Всі вони здобували освіту за різними формами навчання (денна, педагогічний патронаж, інклюзивне навчання).
Для 21 дитини з особливими освітніми потребами була організована інклюзивна форма навчання. Всі вони мають різні нозології, зокрема, одна дитина має порушення опорно-рухового апарату, одна – порушення слуху, також одна має порушення аутистичного спектру, складні порушення є у ще однієї дитини. 10 дітей мають інтелектуальні порушення, тяжкі порушення мови – троє, у шістьох – затримка психічного розвитку, – зазначила Тетяна Войтюк.
Є випадки, коли інклюзивного навчання дитина потребує лише певний період свого життя. Приміром, діагноз «затримка психічного розвитку (ЗПР)» – абсолютно не вирок.
Під впливом кваліфікованої корекційної допомоги, діти з ЗПР досягають стабільних успіхів у навчанні та продовжують навчання за звичайною програмою.
Особливістю інклюзивного навчання є й те, що при потребі, якщо дитина не справляється із навантаженням та за бажанням батьків, їй можна продовжити навчання на один рік у початковій школі та на один рік у старшій.
Учням з інтелектуальними порушеннями видають свідоцтво про базову загальну середню освіту за спеціальною програмою. Учням з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня видають довідку про закінчення повного курсу навчання за спеціальною програмою.
Коли дитина має інвалідність, проте може навчатися за типовою програмою, не потребує допомоги асистента – їй не потрібно оформляти інклюзію.
Освітній процес
– На кінець 2020-2021 навчального року інклюзивне навчання у Хорошівській ТГ було організовано у 5-ти із 12-ти закладів загальної середньої освіти та в 1-му закладі дошкільної освіти.
Навчання у інклюзивних класах здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи, за навчальними програмами, підручниками, посібниками, рекомендованими Міністерством освіти й науки України.
Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення, та зі складними вадами розвитку розробляється індивідуальний навчальний план на основі робочого навчального плану школи або на основі Типових навчальних планів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів).
Команда психолого-педагогічного супроводу у складі педагогів, що ведуть безпосередньо уроки, асистентів учителів, завучів, медичного працівника та корекційних педагогів – психолога, дефектолога, логопеда та ін., – складає індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини. Обов’язково всі ці документи погоджують із батьками дитини, враховуючи усі їх побажання.
Коли дитина має інвалідність, то додатковим документом є індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю. Цей документ видається батькам у медичних закладах. У ньому зазначаються освітні потреби дитини, які мають бути враховані у школі.
Діти, що мають особливі освітні потреби, навчаються разом із усіма дітьми. Завдання для них можуть бути спрощеними чи мати менший об’єм. Є для них спеціальні зошити та підручники.
За таких умов діти з особливими освітніми потребами можуть безперешкодно спідкуватися з ровесниками, дружити, брати участь у громадському житті. Здорові ж діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати стосунки з людьми, які відрізняються від них, а також співчувати іншим, – розповіла пані Тетяна.
Інклюзія – це включеність у процес усіх. У інклюзивному класі передбачений асистент учителя, котрий працює з усіма дітьми класу. Діти з особливими освітніми потребами не відчувають незручностей стосовно того, що мають інші завдання, бо все тематично пов’язане.
Інклюзія чи індивідуальне навчання. Що краще?
– Важливо не плутати такі форми навчання, як інклюзія та індивідуальне навчання. Індивідуальне навчання включає в себе екстернатну, сімейну форми навчання та педагогічний патронаж. На сьогодні наші заклади освіти навчають дітей за різними формами. Домінуючою з них є педагогічний патронаж .
Учень, який навчається за індивідуальною формою, більшість навчального часу проводить самостійно. Інклюзія ж, навпаки, передбачає щоденне включення у всі шкільні процеси із наданням необхідної допомоги.
Різняться ці форми навчання і кількістю годин, відведених на певний предмет і умовами навчання (в класі, в групі чи один з учителем), і тим, що асистент учителя передбачений лише в інклюзії.
У нашій громаді за індивідуальною формою навчання (педагогічний патронаж) у 2020-2021 навчальному році навчалося 27 дітей, з них 7 дітей з особливими освітніми потребами та 11 дітей з інвалідністю. Це вибір батьків.
У нашій громаді проживає шестеро діток з інвалідністю, які через стан здоров’я, на жаль, не підлягають навчанню, – зазначила Тетяна Войтюк.
Чи позитивна статистика?
– Якщо переглянути статистичні дані стосовно дітей, що навчаються інклюзивно, то їх кількість поступово зростає. Приміром, у 2017-2018 навчальному році в громаді було 7 учнів з ООП, для яких відкрито було 6 класів. У садочках була одна дитина з ООП та, відповідно, одна група.(У одному класі може навчатися до трьох дітей з особливими освітніми потребами, якщо вони мають не тяжкий діагноз. Відповідно у класі може бути лише один асистент учителя, незалежно від кількості дітей. Є випадки, коли дитині рекомендують інклюзивне навчання, проте вона не потребує асистента вчителя – ред.).
У 2018-2019 навчальному році у садочках ситуація була незмінною, а от кількість дітей у школі зросла до дев’яти. Працювали 8 класів з інклюзивним навчанням, у яких було 8 асистентів учителя. У 2019-2020 навчальному році у садочках вже перебувало двоє діток з ООП, загальноосвітні навчальні заклади громади вже мали 11 інклюзивних класів, де навчалося 13 дітей з ООП та було 10 асистентів учителя. І у минулому навчальному році кількість вихованців з ООП у садочках зросла до трьох, а в загальноосвітніх закладах територіальної громади навчалося 18 учнів з ООП, з якими працювали 14 асистентів у 16 інклюзивних класах. За прогнозами, у наступному навчальному році кількість дітей, які здобуватимуть освіту за інклюзивною формою, зросте, – констатує Тетяна Войтюк.
Пані Тетяна вважає, що основною причиною такої динаміки є погіршення стану здоров’я дітей. І ще закриваються спеціальні школи, інтернати. Вони вже не набирають нових вихованців. Важливо, що нині вже інклюзія перестала лякати батьків; більшість із них визнають право дітей з ООП навчатися разом із ровесниками.
Моя дитина має особливі освітні потреби
– Денис пішов до першого класу Дашинської філії Хорошівського ліцею №1 разом із усіма дітками. Через поганий стан здоров’я він часто пропускав заняття. Дуже важко йому вдавалося надолужити згаяне. Мені порадили звернутися до Новоборівського інклюзивно-ресурсного центру. Там спеціалісти дали висновок, що мій син має особливі освітні потреби. І ось уже два роки ми навчаємося в інклюзивному класі Хорошівського ліцею №1. У нас є індивідуальна програма розвитку, де прописують усі заняття, адаптації і модифікації до певних предметів. Дуже корисними і дієвими є заняття із корекційними педагогами. У нас є прогрес, і це радує. Денис, навчаючись у звичайній школі, має хорошу можливість соціалізації -у нього в класі є друзі. Одночасно мій син має і полегшені завдання та спеціальні підручники. Вони упорядковані так, щоб він міг максимально самостійно виконувати всі завдання. Маємо спеціальні зошити зі збільшеними клітинками та спеціальною розліновкою, окрім тих, що з друкованою основою. Навчальні матеріали школа надає безкоштовно.
Денис дуже любить займатись у ресурсній кімнаті ліцею. Там є безліч корисних і цікавих предметів, підручників та приладів. Наприклад, пісочний стіл із підсвіткою, можливість працювати за комп’ютером, багато наочності та роздаткового матеріалу.
Хочу порадити батькам, які вагаються, щоб не боялися інклюзивного навчання. З кожним роком матеріалів стає все більше, підручників та посібників для навчання дітей з особливими освітніми потребами також. Не забирайте у дитини шанс бути прийнятим, бути як усі, – поділилася мама, Неля Богданович.
Любов Дем’янчук
