Повномасштабне російське вторгнення, що триває вже сьомий місяць, докорінно змінило життя українців. Кожен і кожна обрали свій фронт боротьби проти ворога. Хтось узяв зброю й пішов на фронт, а хтось почав активно займатися волонтерством. Проте в усіх є спільна мета – наблизити Перемогу й робити це саме так, як у кого виходить найкраще.
Юлія Кириченко не змогла бути осторонь російської агресії й почала активно допомагати захисникам і захисницям, що перебувають на фронті.
Родом дівчина із Хорошева, здобула професію фінансистки та працює в одному із банків у столиці, де й нині проживає.
– 24 лютого я прокинулася о п’ятій ранку від гучних вибухів, але не прийняла це до уваги, – розповідає пані Юлія. – Згодом зателефонувала мама чоловіка і повідомила, що почалася війна. Чоловік відразу без роздумів зібрав речі й пішов до найближчого військкомату, а я прийняла для себе рішення, що буду там, де і він. Тому перші місяці війни й аж до деокупації передмістя я провела у Києві. Довелося пережити постійні ракетні удари району, в якому проживаю. У ті моменти було дуже лячно. Потім, після відкриття траси Київ-Житомир, змогла поїхати в Хорошів до родичів, бо вони весь час хвилювалися й чекали нас.
Тоді я зрозуміла, що не можу сидіти без діла і просто чекати, доки все скінчиться. У військових на той момент було дуже багато потреб: починаючи від харчування і закінчуючи турнікетами. Сіла за кермо автомобіля й почала їздити по місту в пошуках цього всього. Ось так почалась моя волонтерська діяльність. Хоча й досі мені здається, що я ще дуже мало роблю, щоб називати себе волонтеркою, – додає Юлія Кириченко.
Навколо Юлії згуртувалася команда надійних і відповідальних однодумиць, а саме – відома співачка, воїнка – Олена Шевчук, воїнка, волонтерка – Катерина Хатіашвілі та ще волонтерка з Хорошева Анастасія Чирко.
На сьогоднішній день обсяг наданої їхньою командою допомоги складає близько 17 тисяч доларів. Це та допомога, на яку збирали кошти через соціальні мережі. Окрім цього, чималу кількість техніки, обладнання, одягу та взуття передавалося захисникам від Благодійного фонду «Сила братерства», волонтерками якого є нині Юлія і її колежанки.
– Я знаю дівчат, здається, вічність і на 100% упевнена в щирості й порядності кожної з них. Нас поєднала одна ціль – Перемога і невгамовне бажання допомогти нашим захисникам та захисницям у їхній непростій справі. Додам, що ми тісно співпрацювали в останніх оголошених зборах із волонтером із Хорошева Василем Сорокіним, який теж із перших днів постійно допомагає ЗСУ і вже багато допоміг нашим землякам-військовим. Дуже йому за це вдячна.
Нещодавно почали із іншими учасниками фонду їздити у зону бойових дій. Вже відвезли допомогу нашим землякам, які воюють на Харківському, Херсонському та Донецькому напрямках, – ділиться пані Юлія.
Фонд «Сила братерства» заснований відносно недавно Миколою Васильовичем Прокопенком – близьким другом та керівником чоловіка Юлії Кириченко. Він із перших днів повномасштабного вторгнення допомагав військовим власними коштами. Згодом у нього виникла ідея створити благодійний фонд, щоб ще більше залучити ресурсів для допомоги Збройним силам України. Микола Васильович, як щирий і вірний син України, спрямовує ресурси на підтримку українських воїнів і всебічну їм допомогу.
Його фонд займається придбанням і доставкою автомобілів для ЗСУ, а також вони починають закуповувати дрони.
Волонтерки вже передали три автомобілі, 15 теплих спальних мішків, один приціл до АК, один далекомір, один тепловізор, 10 пар зимових берців, флісові кофти, термобілизну, їжу, солодощі та різні дрібниці, які замовляють солдати. В основному вони передають допомогу воїнам-землякам та їхнім побратимам.
Оголошуючи у соціальних мережах черговий збір на допомогу, Юлія та її однодумиці неодноразово стикалися із хвилею негативу та хейту від користувачів. Проте дівчата не зважають на образливі слова й продовжують займатися добрими справами.
– Ми дійсно стараємося на максимумі власних сил зробити все можливе і неможливе, щоб допомогти військовим на шляху до Перемоги. Але часто, на жаль, стикаємось з осудом. Багато хто не розуміє, чому військові, отримуючи великі, на погляд коментаторів, заробітні плати, не купують усе собі самостійно. Я багато разів уже намагалася пояснити це в своїх постах у Фейсбуці. Захисники віддають за нас і нашу Україну своє здоров’я, а інколи і найцінніше – життя. І наш обов’язок – бути для них підтримкою, опорою та надійним тилом. Жодної заробітної плати не вистачить, щоб закупити все необхідне для того, щоб воювати, та вони й не повинні цього робити. Захисники заробляють ці кошти кров’ю і потом. Вони також мають свої сім’ї, свої цілі й мрії, як і всі ми.
Звичайно, частину заробітних виплат солдати витрачають на закупівлю амуніції. Той, у кого немає в сім’ї військовослужбовця чи військовослужбовиці, ніколи не зрозуміє, скільки всього їм потрібно, щоб захищати нас, та скільки усе коштує.
А як вони раді бачити тих, хто до них приїжджає, раді тримати в руках мамині смаколики, відчувати нашу підтримку й турботу. Я впевнена, що це додає їм сил боротися із ворогом, – зазначає Юлія Кириченко.
За майже сім місяців ми звикли жити в реаліях війни та починаємо забувати про вибухи і постріли, адже активні бойові дії точаться на сході та півдні України. Українські воїни і воїнки клаптик за клаптиком звільняють рідну землю від російського агресора, інколи приносячи на вівтар свободи власне життя. Постійна робота волонтерів і волонтерок забезпечує надійний тил нашого воїнства. Збирати кошти та теплий одяг для солдатів, закуповувати необхідну техніку, автомобілі – це те, що волонтери роблять щодня, не рахуючись із власним часом, здоров’ям, коштами тощо.
Тож кожен із нас може долучитися та перерахувати посильну суму на рахунки волонтерки Юлії Кириченко і створити спільний вагомий внесок, аби наблизити Перемогу!
Кириченко Юлія Миколаївна
ПУМБ 5355280004843676
Приват 5457082273800206
Записала Ірина Сівінська
