Багато жителів Топорищенського старостинського округу та усієї Хорошівської територіальної громади зібралися 20 жовтня, аби провести в останню скорботну дорогу загиблого у горнилі російсько-української війни Героя-Захисника України Миколу Макарова. Люди ставали на коліна, встеляли дорогу живими квітами, тримали в руках українські прапори, утирали сльози на обличчях.
Спочатку попрощалися з воїном біля батьківської хати у рідних Топорищах. Потім траурна процесія вирушила до центру села. Там теж було багато односельчан, усі хотіли попрощатися із Героєм, віддати йому належні почесті, останній раз вклонитися за його подвиг, оплакати єдиного, найдорожчого сина у батьків.
Під час громадянської панахиди звучав сумний вірш про війну, обірвані надії та смерть захисника Батьківщини.
Звуки Державного Гімну України нагадували усім, що цей Воїн поклав своє життя за волю своєї Батьківщини-неньки, захищаючи її незалежність та суверенітет, а також життя і свободу кожного з нас.
Староста Топорищенського округу Наталія Гузь зазначила, що війна забирає найкращих: «Микола Макаров мужньо захищав Україну від російського окупанта. У житті він був спокійним, добрим, гарним односельчанином та сином у батьків, завжди поважав людей, був привітний до всіх, нікого не образив.
Подвиг Героя Миколи Вікторовича Макарова і його жертовність в ім’я Батьківщини назавжди залишиться в наших серцях та в історії держави», – сказала вона.
Народився Герой 23 грудня 1985 року у селі Топорище. Успішно закінчив одинадцять класів місцевої школи. Потім здобув професію кранівника.
Згодом був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України.
У період нинішньої повномасштабної війни з російським агресором Микола Вікторович 6 січня 2023 року був знову призваний по мобілізації до ЗСУ. Як вірний син України, він пішов захищати рідну землю від ненависного запеклого і дуже підступного ворога. Добросовісно виконував усі бойові завдання. Був вірним присязі і своїм побратимам.
На жаль, рядовий Микола Макаров, стрілець-помічник гранатометника першого взводу другої роти першого механізованого батальйону однієї з військових частин ЗСУ загинув 9 липня у тяжких боях під селом Приютне Пологівського району Запорізької області. Мужній воїн, наш Герой віддав життя, виконуючи завдання і обов’язки військової служби при захисті Батьківщини. Батькам Воїна довелося пройти тяжкі пекельні кола опізнання тіла та здачі аналізів ДНК, поки їхня єдина кровинка повернулася в домовині на рідну землю.
Спогадами про Миколу Макарова поділилася вчителька, його класна керівниця Ніна Степанюк та однокласниця Анна Глибочко.
Ніна Андріївна так згадує про свого учня: «Коля був дуже спокійним, врівноваженим, слухняним учнем. Я навіть не пам’ятаю, що коли-небуть робила йому зауваження. Він добре вчився, мав багато друзів. Коли ми з класом ходили на сільськогосподарські роботи, то він завжди гарно трудився».
Відспівували Героя в місцевій Свято-Троїцькій церкві УПЦ.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглого Героя. Були запалені свічки пам’яті в честь тих, у кого війна забрала життя.
Із військовими та громадянськими почестями Миколу Макарова поховали на місцевому цвинтарі. Він назавжди залишиться у наших серцях доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом України.
Низький уклін батькам: мамі Наталії Миколаївні та батьку Віктору Миколайовичу за виховання сина.
Вічна пам’ять та слава українському воїну Миколі Макарову! Щирі співчуття рідним і близьким.
Хай ніколи не згасне пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну!
Ірина Свінська, Надія Панченко
