«О, панно Інно!..» – саме так, співаючи, до Інни Альбрехт-Фальковської зараз звертаються хлопці із 65-ї окремої бригади. А все тому, що вона не побоялась підняти плакат із проханням допомогти нашим військовим на концерті Артема Пивоварова у Німеччині. Пані Інна отримала від співака допомогу у розмірі пів мільйона гривень. І тоді було закрито три запити 65-ї бригади, що несли службу на Запорізькому напрямку.
– Коли на концерті до мене підійшов менеджер із проханням відійти, я потроху почала скручувати плакат, адже Артем Пивоваров його вже прочитав. Розуміла, що лише два варіанти може бути: або виженуть, або допоможуть. Головне – не боятися, бо те, через що проходять наші захисники, не порівняти зі страхом попросити у зірки грошей. Але я пізніше насмілилася попросити у нього ще раз кошти. Контакти менеджерів у мене були, і коли 44-та бригада втратила автомобіль, я відкрила збір, який повільно йшов. Ми зібрали 40 тисяч, а решту надав співак, – розповідає наша землячка.
Народилася і виросла Інна Фальковська у селі Березівка. Там провчилася 6 класів, а коли школу закрили, продовжила навчання у Хорошівському навчально-виховному комплексі №1 (нині Хорошівський ліцей № 2). Дівчину вже тоді дуже цікавила б’юті-сфера. Вона мріяла робити круті манікюри, модні зачіски тощо. Тому й пішла на курси перукарів після закінчення школи.
У 2014-му Інна вже змогла виїхати у Німеччину до чоловіка, бо отримала довгожданий сертифікат про знання мови.
– Одразу мені було дуже важко, бо чоловік постійно був на роботі, а я, не знаючи мови, не маючи друзів, майже весь час сиділа вдома. А вже згодом, коли я почала відвідувати мовні курси, то з’явилися і друзі, і сміливість виходити з дому, – каже вона.
Курси були інтернаціональні, тому перші міжнародні знайомства Інна отримала саме там. Можливо, це і додало сміливості та наполегливості жінці для такої активної волонтерської діяльності.
– Коли почалося повномасштабне вторгнення, перше, що я стала робити, – це перепродавати марки «рускій корабль…». Я скупила їх в Україні, проте продавала за 10 євро одну. Це були гроші, за які придбала військовим тепловізор. Далі, окрім основної роботи, знайшла два підробітки, адже закривала запити сама. Не соромилась ніякої роботи, розуміла, що це може допомогти моїй країні. Не робила я жодних звітів чи навіть фото, бо не відкривала збори, а все покривала сама. Пізніше запитів ставало більше й самій закривати їх було важко, то вирішила робити збори. Допомагала мені велика сила інтернету. Телефон став моєю зброєю у боротьбі проти ворога. Я зрозуміла, що просити не страшно і потрібно. Напряму зверталася до різних впливових людей, знаходила групи у соцмережах, які роблять сухі обіди, виготовляють свічки тощо. Коло мого спілкування стало більшим. Проте, мушу зазначити, що є й ті, хто навмисне постійно пише скарги на мою сторінку. Тільки відкрию збір – так мене і блокують на кілька тижнів. Та Бог любить мене й постійно посилає добрих, чуйних людей, які готові й можуть допомогти. Це мене також тримає постійно в тонусі. Я живу спокійне життя, тому просто зобов’язана допомагати нашим воїнам, – ділиться пані Інна.
Інна Альбрехт-Фальковська нещодавно на кілька днів приїздила додому. Мама Інни – Рита Фальковська – то «руки і ноги» для неї. Адже Інна допомогла мамі оформити офіційне волонтерство, відкрити рахунок. Так легше проводити збори чи лотереї, головне, що офіційно. Для лотерей, до речі, всі лоти пані Інна купує сама. А це і кухонні комбайни, і коштовності (навіть із діамантами), і солодощі. Зараз до лотерей все частіше почали долучатися місцеві жителі, пропонують свої вироби та послуги. Це Тома Коба, Інна Другак, Наталія Цвіра, Ольга Стельмащук, Клініка «BILOCVIT».
– Я допомагаю не лише знайомим чи односельцям. Зараз мені часто пишуть і незнайомі військові. Просто передзвоню їм по відео, інколи прошу показати посвідчення УБД, і робота з допомоги починається. Немає «своїх» і «чужих», є бажання побороти ворога і допомогти нашій країні. Коли ж люди, яких я знаю, відкривають збори, я, зазвичай, також долучаюся чи лотерейкою, чи допоміжною банкою, – продовжує розповідь волонтерка.
Тато Інни, Ігор, зараз також несе службу у лавах ЗСУ в Черкаській області. Та відпустку батьку не хотіли давати довго, тому вони змогли побачитися лише один день. Далі Інна поїхала у Німеччину.
Жінка дуже швидко і винахідливо вигадує способи, як допомогти воїнам:
– Так трапляється, що завжди знаходяться добрі люди. Я пишу всім, навіть коли не знаю особисто. І це допомагає. Як от, наприклад, прапор із підписом Валерія Заслужного, який розігрувала наша землячка, волонтерка і тепер військова Юлія Кириченко. Я пропонувала його перекупити, та власниця повернула прапор просто так, і його повторно продав Андрій Бєдняков за 160 тисяч гривень на концерті Артема Пивоварова. Гроші від продажу пішли на потреби ЗСУ.
У неділю, 23 лютого, коміки-стендапери (Максим Вишенський) продавали на аукціоні прапор 13-ї окремої десантно-штурмової бригади. Гроші пішли на збір для цієї бригади.
Нещодавно також був запит від військових на протигази. Коштів вистачило на 10 протигазів, але знайшлася жінка, яка сама мені написала і докупила ще 10. Траплялися люди, котрі просто віддавали благодійно зарядні станції, генератори.
Нам потрібно брати приклад із такої відданості та самопожертви нашої землячки, бо людина, котра має змогу жити спокійно, займатись домашніми справами, йде на три роботи, бо у її країні війна.
Якщо ви досі не підписані на Інну в соцмережах, то обов’язково шукайте Кучеряву волонтерку pro100inna у Тік-ток, Інстаграм innapro100inna та Inna Albrecht-Falkovska у Фейсбуці. Її важко з кимось сплутати, адже вона має свій власний напрацьований стиль подачі матеріалу. Її розіграші та збори завжди із різними заохочувально-розважальними відео, часто із сумними. Вона відзначає друзів, щоб охопити більшу авдиторію, тому долучайтеся до великого волонтерства маленькими підписками, вподобайками та поширенням дописів.
Лише за 2024 рік пані Інна закрила 21 великий запит наших воїнів на суму понад мільйон гривень (це із коштами, які надавав Артем Пивоваров). І нехай ця цифра повертається їй мільйонами подяк та міцним здоров’ям!
Саме завдяки нашим воїнам і самовідданій допомозі таких волонтерів, як Інна Albrecht-Falkovska, наша Перемога обов’язково буде!
Любов Дем’янчук
