Шановні жителі Хорошева, вітаю! Я, уродженець нашого містечка Олександр Процюк, сучасний український письменник та сценарист, більш відомий, як Симор Гласенко. Багато хто з вас знає мене особисто і моїх батьків. Наразі я перебуваю тут, з вами, оскільки маю крихітного сина, якому ще немає місяця, тому ми вимушені були покинути Київ. Я уважно стежу за зверненнями нашого селищного голови. І він уже кілька разів говорив про випадки пияцтва на блок-постах. Далі, виключно про це.
1. На другий день після приїзду я пішов до військкомату, щоб записатися чи в тероборону, чи в місцеву варту, байдуже, аби чимось бути корисним. Мені сказали, що ні там, ні там, поки що, людей не потребують. Зараз ми маємо такі ганебні випадки, як п‘яні вартові. Тому, якщо ваш хронічний алкоголізм сильніший від відповідальності та відчуття колективної безпеки, за яку ви відповідаєте, будь ласка, здайте зброю, звільніть місця для більш відповідальних людей і пиячте в своїх хатах до скону.
2. Проведу для ваших похмільних мізків аналогію з ДТП. Коли у нього потрапляє п‘яний водій, ніхто не розбирається, був він правий, чи ні. Він по-факту винний, бо п‘яний. Тому, не приведи Господь, наше селище зазнає збройного нападу ворога, провина за це буде лежати виключно на вас, шановні постові. І не буде важливим, могли ви їх зупинити, не могли. Це нікого цікавити не буде. Ви були п‘яними. Значить, винні. Крапка.
3. Як я вже казав, я письменник та сценарист. Мої книги читають багато людей, а фільми за моїми сценаріями показують у всьому світі. І я вам обіцяю, що коли міський голова знову заговорить про ваше пияцтво, я дізнаюся у місцевих ваші імена та прізвища, і впишу їх у свої майбутні роботи. Уявіть, що ваші імена та прізвища, які будуть носити найпаскудніші герої, почує увесь світ, а читаюча місцева громада буде зустрічати їх на сторінках моїх майбутніх книжок. Від такої ганьби вам не відмитися, ніколи. Тому! Прошу врахувати усе написане вище, усе зважити, якщо ви на це здатні, і зрозуміти: ви взяли на себе відповідальність за безпеку мирних громадян своїх сіл. Це не гра! Загроза реально, і дуже близька. Візьміть себе в руки, пильно несіть варту, а як ні, повторюю, вертайтеся до хат і передайте зміну тим, хто не буде нехтувати своїми обов‘язками.
Слава Україні!
