Зі спогадів одного кубанського повстанця.
«В ночі ми пробиралися через плавні.
На вигук: – Стой! Кто ідьот?, – ми відразу стріляли.
На вигук: – Куди пхаєтеся, собачі душі!?, – ми відповідали: – Сиди ото, підсвинок і не гарчи, немов куций на ціпку!
І не стріляли. Ні вони в нас, ні ми в них»…
Про що це я? Про те, що мова має значення…
Підготував Олександр Голяченко
