Зараз по-новому читається і сприймається цей вірш Василя Стуса…
Один з найвідоміших віршів Василя Стуса написаний ним у тюрмі, тому точний час його написання невідомий, але опублікований цей вірш був уперше через рік після смерті поета ‒ у 1986 році в збірці «Палімпсести».
Головна ідея твору ‒ людина має бути вірною обраному шляху, а також поет доносить ідею, що випробування гартують дух людини й вона здатна на більше. Є й третя ідея ‒ розраховувати слід тільки на власні сили («Ніхто тебе з недолі не врятує»).
***
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався,
до нього сам Господь тебе прирік.
1986
Підготував Олександр Голяченко
