В Іршанській селищній раді про роботу соціальної сфери розмовляємо із заступницею селищного голови Галиною Ширченко:

  • В умовах воєнного стану соціальні служби нашої громади працюють особливо напружено. Намагаємося максимально допомогти вимушеним переселенцям, по можливості, чимось підтримати родини військовослужбовців, інші вразливі категорії населення. Багато залучаємо фондів і благодійників, які надають допомогу нашим жителям. До роздачі різної гуманітарної допомоги ми підходимо дуже принципово: якщо привозить допомогу будь-який благодійний фонд чи організація – їхні представники самі й видають її людям у залежності від того, на яку категорію громадян розрахована ця допомога. Ми їх інформуємо, організовуємо все, контролюємо, але видають – вони. А все, що надходить нам у підрозділи селищної ради, видається суворо за списками, згідно з актами, із підписами людей у відомостях.
    Дуже активно працюють старости на місцях. Тісно взаємодіють із нашими соціальними службами.
    Наша селищна рада прийняла спеціальну Програму підтримки родин військовослужбовців із селищного бюджету. Для родин загиблого військовослужбовця передбачена допомога 15 тисяч гривень, для родин важко пораненого або безвісти зниклого – по 10 тисяч гривень, – повідомила Галина Іванівна.
    В Іршанській селищній раді працюють такі підрозділи, що надають соціальні послуги населенню: відділ соціального захисту населення, служба у справах дітей та Комунальний заклад «Центр соціальних послуг» Іршанської селищної ради.
    Про роботу відділу соціального захисту розповіла його начальниця Галина Васильчук:
  • У відділі, окрім мене, є ще два спеціалісти. Працюємо зараз, звичайно, з великим навантаженням. Ведемо прийом громадян, надаємо соціальні послуги, оформляємо, нараховуємо всі допомоги, компенсації, які йдуть із місцевого бюджету: різні пільги, в тому числі на перевезення, різні компенсації, матеріальні допомоги, пільги за послуги зв’язку тощо. А також нараховуємо відшкодування комунальних послуг із держбюджету. Видаємо посвідчення учасникам бойових дій, багатодітним родинам, оформлюємо державні допомоги на проживання вимушених переселенців, компенсації надавачам житла для переселенців тощо. Роботи дуже багато.

На сьогодні в громаді зареєстровано через наш відділ 516 ВПО, із них 157 дітей, в тому числі 45 дошкільного віку.
Спільно із Центром соціальних послуг співпрацювали з різними благодійними фондами й організаціями щодо надання різноманітної гуманітарної допомоги ВПО. Серед таких організацій і фондів «Янголи спасіння України», «Карітас Україна», «Право на захист», Волонтерський штаб Житомира, Благодійна організація Церква «Слово віри», Громадська організація «Іn Touch Ukraine Foundatіon» та інші. На сьогодні першочерговим є вирішення проблем переселенців. Але намагаємося активно допомагати й місцевим родинам, і людям пільгових категорій або тим, хто потрапив у складні життєві обставини.
Лариса Єрьоміна, начальниця КЗ «Центр соціальних послуг», проінформувала:

  • У нашому закладі загалом працюють 16 людей. Із них 12 соціальних робітників, які надають соціальні послуги на дому, фахівець із соціальної роботи, бухгалтер і водій. Ми працюємо з одинокими громадянами похилого віку, пенсіонерами, людьми з інвалідністю. Всього на дому обслуговуємо 102 особи. Через наш заклад, як правило, йде вся гуманітарна допомога. Ми дуже ретельно ведемо її облік і документацію щодо видачі. Дуже часто працюємо і в поза робочий час, і у вихідні. Окрім гуманітарної допомоги, що ми роздавали й отримували з різних фондів, у нас іще є й сформована з того, що приносили наші жителі для ВПО та інших категорій потребуючих. Приходять люди – ми видаємо. Дякуємо всім, хто долучився і поділився особистими речами чи чимось іншим. Хочу назвати одну жінку-підприємицю – Надію Васянович, яка є активною благодійницею – надавала м’ясо, молоко для ВПО. Допомагала й в інший спосіб. Це приклад доброї безкорисливої людини і зразок для наслідування. Ми їй дуже вдячні.
    У щоденній роботі постійно намагаємося максимально всім допомогти. І коли люди надсилають нам листи з подяками за гарне обслуговування їхніх родичів на дому, коли відвідувачі йдуть від нас із посвітлілими обличчями й дякують – це найвища нагорода.
    Підготувала Галина Мінялук