Життя – мов спалах. Так можна охарактеризувати долю тих, хто, не шкодуючи себе, поклав на вівтар служіння народу України найдорожче, що мав, – власне життя. Не прожиті на повну роки, перекреслені плани… Заплакана мати й дружина, осиротілі діти… Хто загоїть рани їхніх сердець?.. Лише пам’ять про них житиме вічно, лише щира вдячність за подвиг надихатиме наступні покоління бути справжніми патріотами своєї землі.
Ігор Віталійович Голяченко та Микола Олександрович Мулярчук – випускники Зубринського ліцею. Воїни світла, мужні титани духу, що стали на захист своєї Вітчизни, колишні хлопчаки-сусіди, які нині мають честь називатися Героями. Відтепер вони зустрічатимуть поглядом із камінних плит кожного, хто переступить поріг Зубринського ліцею, нагадуючи про високу ціну миру на наших теренах.
Підполковник Микола Мулярчук – у минулому випускник Харківського інституту військово-повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після закінчення навчання, отримавши звання лейтенанта, став льотчиком-оператором вертолітної ланки. За професійну майстерність керівництво призначало його на високі посади: льотчик-штурман вертолітної ланки, старший льотчик вертолітної ланки, заступник командира вертолітної ескадрильї, командир вертолітної ескадрильї. Микола Олександрович п’ять разів перебував у складі українського загону Миротворчого контингенту місії ООН у Ліберії та ДР Конго на території Африки. Із 2014 року був учасником АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей. Із початком повномасштабного вторгнення боронив Київ та Київську область, після звільнення якої був передислокований на схід України, де й загинув 23 квітня 2022 року.
… У пам’яті мимоволі зринають спогади, як Микола, пролітаючи вертольотом над Зубринкою, опускався нижче. У таку мить гордість переповнювала кожного мешканця села, бо он який він, наш земляк, наш Микола! Як багато досягнув! Як раділа його успіхам мама, вчителька ліцею Галина Мулярчук, яка й досі дуже важко переживає втрату сина.
За високий професіоналізм Микола Мулярчук був нагороджений медаллю «15 років сумлінної служби», медалями та відзнаками ООН «За службу миру», відзнакою Президента України «За участь в АТО», відзнакою «За звитягу та вірність», орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів.
Ігор Голяченко закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «менеджмент». Працював заступником директора ПП «Фенікс» і просто будівельником. Із початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт. Захищав Бахмут, Соледар, Роботине, Вербове, Малопрокопівку, Малий Токмак та інші населені пункти у складі десантно-штурмових бригад, а також 46-ї аеромобільної бригади. Його життя обірвалося поблизу Мар’їнки на Донеччині 1 січня 2024 року. Ігор Віталійович мав багато державних нагород: відзнаку Міністерства оборони України – Хрест Десантно-штурмових військ, медаль «Честь. Слава. Держава», нагрудний знак «Шлях честі».
Це – короткі історії життя обох Героїв-захисників, на честь яких 25 квітня у Зубринському ліцеї відкрили меморіальні дошки. Колектив ліцею на чолі з директоркою Марією Ткачук та громадські активісти села Зубринки, а саме: воїн-захисник Віктор Багінський та мешканець Зубринки Василь Данильчук – виступили з ініціативою встановити пам’ятні дошки у стінах ліцею. Меморіальні плити надав приватний підприємець Юрій Федорович. Художником-дизайнером став Ігор Розводовський.
Щоб віддати шану воїнам-захисникам Миколі Мулярчуку та Ігореві Голяченку, у фоє ліцею зібралися учні, вчителі та багато небайдужих мешканців громади. Слова вдячності та співчуття родинам загиблих виразили у своїх промовах сільський голова Леонід Маркевич та секретар селищної ради Лариса Головач. На заході були присутні секретар виконкому Ірина Ткаченко і представник другого відділу Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату з Хорошева), майор Олександр Безпалюк.
Учні ліцею декламували вірші, співали пісні. Ніхто не залишився байдужим: учасники заходу глибоко пройнялися болем родин, які втратили своїх рідних на війні. Біля меморіальних дощок поклали багато квітів.
Вічна слава Героям! Нехай пам’ять про їхній подвиг допомагає нам зміцнити віру в незламність духу українців, у нашу Перемогу.
Марія Чепель
