![](https://zvisno.news/wp-content/uploads/2022/02/screenshot_20220317-114616_faceb.jpg)
Учора, 10 травня, помер Леонід Кравчук. Про померлого або добре, або нічого.
Він був першим Президентом Незалежної України (а першим завжди найтяжче) та цивілізовано пішов із цієї посади.
![](https://zvisno.news/wp-content/uploads/2022/05/mycollages-32_photo-resizer.ru_.png)
Він був підписантом Біловезької угоди про припинення існування СРСР.
Він прийняв рішення про відмову від ядерної зброї в Україні (а чи потрібен був отой ядерний монстр на нашій землі, коли центр управління знаходився у кремлі?).
У радянські часи він був комуністичним ідеологом. У незалежній українській політиці не робив різких кроків, тому шукав істину у соціал-демократичній ідеології.
Він підтримував проросійського кандидата у президенти України, бо, можливо, відчував величезну загрозу від непередбачуваного східного сусіда або ж хотів «пройти між крапельками».
Він був аксакалом та важковаговиком в політиці, тому йому доручили очолювати делегацію в Тристоронній контактній групі у Мінську (російські орки не комфортно почували себе перед українським авторитетом).
Він робив помилки, але не був байдужим до усього, що відбувається у внутрішній та зовнішній політиці.
В останніх інтерв’ю він заявляв, що буде стріляти у російського окупанта, якщо побачить його на своїй садибі.
Світла і вічна пам’ять та Царство Небесне.
P. S. Мав честь спілкуватись з Леонідом Макаровичем взимку 2002 р. Попросив його написати у блокноті знамениту фразу, він погодився. Вийшов непоганий автограф.
У домашній бібліотеці зберігаю книгу Леоніда Кравчука «Маємо те, що маємо», що побачила світ влітку 2002 р.
Олександр Голяченко