Мудрих порад нам усім від Мирослава Дочинця.
***
Бабині секрети
«Моя баба Анця, знана на Мараморощині знахарка, – зізнавався Андрій Ворон, – вдало практикувала такий лік. Брала у хворого слину чи мокротиння і закопувала в горщик із землею. Він мав посадити в ньому цибулину або кілька насінин соняшника. Поливати, поки паростки не витягнуться на п’ять сантиметрів. Тоді обережно витягнути їх із коренем і спалити, якщо хвороба пов’язана з кров’ю, гноєм, виділеннями чи потом. В усіх інших випадках – пустити за водою. Хвороба теж піде.
Баба лікувала нас, малих, ще й так. Коли ми нарікали на біль (будь-який), вона наказувала засунути мізинець під язик і якийсь час потримати. Я й досі не знаю, яким чином, але це помагало.
А ще був у неї дивний спосіб лікувати хворі ноги, подагру, поперек, серце, «високу кров» і цукрівку. Стоячи, заплющити очі, руки опустити вздовж тіла, підняти одну ногу і так простояти кілька хвилин. Потім іншу ногу. Такі вправи дають загальне скріплення тілу й духові.
А коли нападав несподіваний біль, баба варила накруто яйце, розрізала навпіл і прикладала до того місця. Доки яйце охолоне, біль зникне.
Кволих і знервованих людей баба лікувала сонцем. Загортала в тонку білу верету (з головою) і вкладала їх на осонні головою на північ. Кожні пів години перевертала їх, аж доки не спітніють. І так щодня, доки не “прийдуть до себе”. При цьому треба багато пити води.
До слова, першою ознакою початку недуги для баби Анці був різкий запах ніг хворого. Тоді вона радила нарізати кружальцями цибулю і щільно прикладати до стоп у шкарпетках. Так спати. Цибуля відганяла хворість».
Бабин бур’ян
Баба казала, що найліпший лік під ногами – те, що ми топчемо. Те, що ми вириваємо з грядки, а воно само проситься до рук.
Приміром, лопух. Його коренем баба лікувала печінку, нирки, різні пухлини, болі в поперекові, всі шкірні хвороби і навіть паралічі. «Гасила» ним гарячку і дробила каміння в жовчному міхурі. Як тільки застуджувалися, запарювала корінь лопуха з липовим цвітом – і після рясного потіння ми одужували. А з цикорію, лопуха і споришу варила смачний «кавіль».
Споришем баба лікувала легені, кишечник, цукрівку, підвищений тиск, жовч, нетримання сечі, набряки.
А корінням пирію гамувала біль у суглобах і попереку, вертала зір, виводила найстрашніші чиряки і зараджувала жіночим болістям. А ще молола його і навпіл із борошном пекла хліб. Це нас дуже виручало в голодні роки.
Коріння баба викопувала ранньою весною або восени. З лопуха тільки молодого. А зі старого збирала реп’яхи, настоювала і давала полоскати хворі зуби.
Коріння викопувала, мила в струмкові і сушила на горищі. Для ліків подрібнювала і одну ложку подрібненої потерті заливала двома склянками окропу. Хвилин десять кип’ятила, дві години настоювала. Проціджений настій давала хворому пити тричі на день загодя до їди. Тоді кров одразу всотує цілющість кореня і розносить лік по всьому тілу, заживляючи хворі місця. Якщо хвороб ціле гроно, слід пити тиждень коріння лопуха, тиждень – кульбаби, тиждень – пирій, тиждень – спориш.
Обереги від напастей
Вони в моєї баби були дуже прості, але дієві.
Після поганої новини чи важкої розмови, чи просто в занепаді духу, вийди в сад або діброву і візьмися лівою рукою за здорове дерево. І мислено виштовхай із себе гіркоту.
Присядь над річкою і потічком – і зі жмутком трави чи листя пусти за водою свою журу. Відтак занур на хвилину у воду руки.
Запали сірник, подихай на нього, уявляючи, що смуток згорає разом із ним. А тоді увіткни згарок у землю.
Коли чуєш на свою адресу слова злоби, заздрощів, лестощів чи фальшивих побажань, скажи пошепки: «У добрий час мовити, в недобрий – помовчати».
Якщо чуєш у свій бік образу чи прокляття, також пошепки скажи: «Забери собі назад».
Із книги “Вік і лік. Рецепти на всяку оздоровчу потребу від карпатського знатника Андрія Ворона”.
Підготував Олександр Голяченко
