– Навіщо ви так часто піднімаєте тему домашнього насильства і в газеті, й на її цифрових платформах, і в розмові? Невже це питання настільки важливе, що потрібно про нього говорити навіть зараз, під час війни? Мені здається, що тепер сімей, де чоловік б’є жінку, набагато менше, ніж колись. І час такий, що є більш важливі теми, – якось сказала мені знайома жінка.
На жаль, приблизно таку ж думку я чула і від чоловіків, і від жінок різного віку. Часто люди впевнені, що насильство виявляється лише у фізичних діях. Але насправді це лише один із його видів. Тож про насильство наше видання буде писати систематично, аби всі ми зрозуміли, яку небезпеку воно становить для суспільства й для кожної людини зокрема.
Психологи, соціологи, правозахисники пояснюють, що домашнє насильство проявляється в багатьох формах. Та у всіх цих форм є основа – це неповага до іншої людини і прагнення мати над нею владу й контроль.
Тому звертаємося за роз’ясненнями до Тетяни Костриці – керівниці Мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, яка працює у громаді за підтримки #UNFPA, Фонду народонаселення ООН в Україні у координації з Офісом віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерства соціальної політики України, у партнерстві з місцевими органами влади та ГО «Інноваційні соціальні рішення». У Хорошівській громаді ця мобільна бригада працює понад рік.
Тетяна Германівна розповідає:
– Ми системно працюємо на попередження і протидію домашнього насильства. Маємо вже чималий досвід. Проте стоїмо лише на початку позитивних змін. Бо проблема ця має глибоке коріння і дуже серйозно засіла у свідомості, в поведінці українців. Тому «лупаймо сю скалу» разом!
Домашнє насильство може бути спрямоване на будь-кого в сім’ї: на дружину, чоловіка чи дітей; на інших родичів: бабусь, дідусів, племінників або навіть на колишню дружину чи чоловіка, на наречених, а також людей, які проживають однією сім’єю, опікунів і прийомних батьків.
Будь-які форми і прояви насильства – це протиправні дії, які мають бути засуджені, про них не можна мовчати. Це у будь-якому випадку не приватна справа.
У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяють чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Пояснюємо про кожен вид.
Якщо б’є – то НЕ любить!
Фізичне насильство – це умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди честі та гідності, в окремих випадках – до смерті.
Фізичне насильство проявляється в таких формах: коли когось б’ють чи штовхають; не випускають із власного дому або не пускають до нього; погрожують вбивством або ж створюють ситуації, які шкодять здоров’ю та безпеці. Коли змушують до вживання алкоголю чи наркотиків; позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну; проти волі переміщують із застосуванням сили, погроз чи обману.
Якщо випадок фізичного насильства був лише раз, однак у жодному разі не можна нехтувати своєю безпекою та здоровʼям. Обов’язково треба звернутися в поліцію чи до мобільної бригади або соціальної служби.
Важливо затямити: у насильстві винен лише кривдник!
Сексуальне насильство буває навіть у шлюбі
Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього/ої.
Сексуальне насильство – це коли когось зґвалтували; примушують до небажаних сексуальних контактів; торкаються до інтимних частин тіла проти волі людини; примушують до сексу з іншими, а також до збочених форм сексуальних стосунків; примушують займатися порноіндустрією чи секс-бізнесом; примушують до вагітності або аборту; примушують до спостереження за статевим контактом кривдника.
Не раз доводилося чути: «Хіба ж буває сексуальне насильство у шлюбі?»
На жаль, буває. І це злочин. І не важливо – одружені люди, чи ні. Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, у небажаній формі, партнер залякує іншого/іншу, принижує чи ображає – це насильство.
Якщо хоча б один партнер не озвучив свою згоду – відбулося сексуальне насильство. Не варто замовчувати чи ігнорувати факт сексуального насильства, адже він призводить до відчуження від свого тіла та сексуальності, псує самооцінку, залишає психологічні, а інколи й фізичні травми.
Приниження, контроль, образи – психологічне насильство
Психологічне насильство – це коли когось ображають, переслідують, залякують, комусь погрожують. Цим кривдник викликає емоційну невпевненість в іншої людини, її нездатність захистити себе, завдає шкоди психічному здоров’ю постраждалої особи.
Психологічне насильство проявляється так: вас систематично принижують і вами маніпулюють; ображають словесно або жестами, мімікою; переслідують, постійно контролюють, погрожують; зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують; позбавляють права на захист честі та гідності; шантажують; ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.
Тому, якщо щось вас пригнічує і викликає дискомфорт у стосунках, варто одразу озвучувати це. Коли постраждалі толерують прояви насильства, тоді вони відбуваються все частіше і зумовлюють насильство фізичне.
Життя людини ніхто не має права знецінювати чи контролювати. Міністерство охорони здоров’я України зазначає, що тривале психологічне насильство призводить до психічних розладів, безсоння та панічних атак.
«Куди ти витрачаєш гроші?»
Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.
Економічне насильство – це коли обмежують використання власних коштів або контролюють їх, пошкоджують ваше майно, перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна; обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати; примушують до жебрацтва; шантажують.
Економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності потреби в роботі чи навчанні, проте потім з’являється тотальний контроль, звітування у використаних коштах та приниження. Економічна залежність є однією з головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.
Де шукати допомогу?
Якщо після прочитання цієї інформації ви зрозуміли, що страждаєте від насильства, або знаєте таких людей, варто звернутися за допомогою.
У Хорошівській громаді – до згаданої Мобільної бригади, яку очолює Тетяна Костриця.
Також у нас працює муніципальна консультантка з питань розбудови системи запобігання і протидії домашньому насильству Валентина Онофріюк. Вона інформує:
– Наша громада працює в проєкті від Фонду народонаселення ООН «Міста і громади вільні від насильства». Ми розбудували систему з попередження і протидії домашньому насильству. У громаді діє денний центр із кризовою кімнатою для постраждалих. Є мобільна бригада від Фонду народонаселення і мобільна бригада при відділі соціального захисту селищної ради. Кількість звернень зростає. Якщо у першому кварталі минулого року було 74 звернення, то в останньому кварталі – близько 100. Це свідчить про підвищення рівня обізнаності людей у проблемі домашнього насильства й куди звернутися, по допомогу.
Тому закликаю всіх не толерувати домашнє насильство, а звертатися за підтримкою, активно протидіяти його проявам, – каже пані Валентина.
Гарячі лінії та телефони довіри
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства: 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123 (з мобільного).
Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству: тел. 15-47, +38 (044) 284-19-43 – для дзвінків з-за кордону (оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку); зареєструвати звернення онлайн – https://1547.ukc.gov.ua/.
Національна гаряча лінія для дітей та молоді: тел. 116-111 (безкоштовно з мобільних телефонів); тел. 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).
Гаряча лінія психологічної підтримки для чоловіків (безкоштовно, анонімно): тел. 23-45* (для абонентів Vodafone та Lifecell); +38 (067) 752-23-45 (для абонентів «Київстар»), цілодобово.
Телефон інформаційної лінії центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарного та мобільного): тел. 0-800-213-103.
Кожен і кожна можуть звернутися у своїх громадах до дільничного офіцера поліції, сімейного лікаря, до будь-якої соціальної служби.
Можна звертатися за інформаційною та іншою допомогою й до Благодійної громадської жіночої організації «Нитка Аріадни»: 0972514687, а також до редакції газети «Прапор»: 0981016069.
Підготувала Надія Панченко
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
