Зрозуміло, що всі стомилися жити в постійній напрузі, тривозі, в обстановці різних обмежень і небезпек. Дуже би хотілося проснутись і опинитися в часі до 24-го лютого, а то і до 2014 року, коли йде розмірене мирне життя, не виють сирени повітряної тривоги, коли можна спокійно дивитися телевізор, а не зі сльозами й сердечними краплями, коли ти спокійний і спокійна за дитину, яку відправили в садочок чи школу і т.д. Ми тоді жили й не усвідомлювали до кінця, наскільки були щасливі…
Але перебуваємо нині в складній і жорстокій реальності війни. Те, що люди трохи вже адаптувалися до нових дуже екстремальних реалій, це, майбуть, природньо, бо однак треба жити далі. Але коли ми стикаємося із тим, що дехто забуває, що в країні війна, кругом небезпека, на фронті гинуть наші воїни, захищаючи нас; від ракетних обстрілів і бомбардувань вмирають мирні люди; волонтери, надриваючись, допомагають фронту й переселенцям, і ще є купа різних-різних проблем. А оті, хто забуває про реалії війни і воєнного стану, дозволяють собі вмикнути в автомобілі російський шансон, ігноруючи всі заборони. Та «музика» волає на всю округу, знецінюючи все на світі – нашу боротьбу, наші жерви у цій війні, повагу до людей і т. д. Або ще ці особи чомусь вирішили, що уже немає комендантської години і можна пізно ввечері сидіти з компанією біля старого будинку в центрі містечка й голосно говорити, кричати, матюкатись… Чи, можливо, хтось сказав, що відмінено світломаскування?! Зараз дні великі, воно не так сильно позначається на нашому житті, проте ж його треба дотримуватися!
Ось про ці всі проблеми, які ми бачимо в громаді, і які нам озвучують мешканці у своїх зверненнях, ми вирішили поговорити з Хорошівським селищним головою Володимиром Столярчуком.
Попередньо з приводу цих самих проблем була коротка телефонна розмова із начальником відділення поліції у Хорошеві Миколою Заречним. Він сказав, що усі громадяни мають дотримуватися вимог воєнного стану неухильно. Працюють патрулі, які слідкують за правопорядком у селищі. Якщо у жителів буде інформація про те, що хтось не дотримується комендантської години, дозволяє собі інші порушення, або люди стали свідками якоїсь неординарної ситуації – треба телефонувати на номер 102. Поліція буде реагувать.
Селищний голова Володимир Столярчук на наші запитання розповів про оперативну обстановку в Хрошівській ТГ та озвучив застереження щодо неухильного виконання вимог і документів під час воєнного стану
Він розпочав з трагічної звістки про загибель на фронті героя-захисника Фіщука Олександра із Олішівки Топорищенського старостинського округу. Висловив співчуття рідним і сум із приводу загибелі молодого чоловіка.
Володимир Володимирович нагадав усім вчорашні події у Вінниці і закликав бути обачними: – Висловлюю співчуття всім рідним і близьким загиблих і постраждалих. Це теракт, безперечно. Але росія відразу ж знайшла цьому виправдання. Тому закликаю всіх бути обережними і обачними, адже завдаються ракетні удари по великих містах. Наша ППО буде працювати. Але я рекомендую нашим жителям і прошу без нагальної потреби зараз не їхати у великі міста. Якщо немає такої важливої нагальної потреби, то, думаю, можна цей період пересидіти вдома.
Наголошую, що сигнали повітряної тривоги ігнорувати не треба, бо приліт буває один раз. Минулого тижня я підписав розпорядження про безумовне виконання правил протиповітряної тривоги. Я ще раз звертаюся до всіх підприємств, підприємців і установ про те, що коли звучить сигнал «Повітряна тривога» (у багатьох він встановлений на телефонах), прошу, не ігноруйте його. Ніякого прийому людей чи торгівлі здійснювати не потрібно, люди не повинні перебувати в приміщеннях. Для цього є відповідні укриття, або, принаймні, краще перебувати на вулиці. Бо, ви бачите, багато йде травмованих від того, що вилітають вікна, і осколками серйозно травмуються люди. Тому прошу не ігнорувати сигнали тривоги. Тим більше, що ракети літають кругом нас.
У нас люди дещо розслабилися. Вже вечорами гучно лунає багатоголосся: «Стефанія», чи калину там хтось піднімає… Дехто вже трохи відійшов від цих перших днів, але, будь ласка, тримайте себе в руках. Сьогодні щодня в державі гинуть люди і, чесно кажучи, я не бачу взагалі ніяких причин для гучних веселощів. Це перше.
А друге – є факти порушення комендантської години. І є факти порушення комендантської години дітьми. Діти у нас – це люди до 18-ти років. Я вчора говорив на цю тему з комісаром, з керівником нашої поліції. Зараз, коли затримують дітей, то передають їх батькам. Я розумію, що деяким батькам однаково, де перебуває їхня дитина. Тому ми домовились про те, що будемо збирати батьків і дітей-порушників, проводити засідання виконкому. Якщо буде потрібно, – запросимо пресу і будемо вести прямий ефір, аби наших «героїв» знали всі в обличчя. Якщо ви не будете займатись своїми дітьми, то ми змушені будемо займатися ними так, як вважатимемо ефективним.
Тому прошу: сьогодні гучна музика з автомобілів, тим більше, заборонений російський шансон, – це недопустимо! В країні йде війна! Щодня воїни на передовій жертвують здоров’ям і життям. Якщо тут комусь нудно, то можна піти у військкомат – центр призову – , взяти повістку й піти на передову, і там ви точно зрозумієте, що в країні війна, – наголосив він.
Селищний голова коротко окреслив оперативну обстановку в громаді:
– На сьогодні в нас є 1082 вимушених переселенців, із яких 385 дітей. За період з 24 лютого ми роздали понад 15 тон харчових продуктів, понад 5 тон побутової хімії. Але взагалі, гуманітарна допомога – це не є щось обов’язкове. Це не є функції селищної ради. Проте ми маємо друзів, маємо підтримку від очільника обласної військової адміністрації Віталія Бунечка, завдячуємо народному депутату Арсенію Пушкаренку, який нас познайомив із багатьма волонтерами, зокрема, із родиною Ярмолицьких, які про нас не забувають. От ми подаємо заявки на цю гуманітарну допомогу, і вона видається в першу чергу переселенцям, а ще ми допомагаємо нашим сім’ям, які потрапили в складні життєві обставини, а також сім’ям, звідки пішли люди на передову. Намагаємося в першу чергу допомогти цим людям.
Ми у вівторок плануємо отримати допомогу від Міжнародного фонду солідарності з Польщі. Це близько 4-5 тон, починаючи від предметів гігієни та іншого, а також передають нам 4 генератори, два дефібрілятори, які ми передамо на наші медичні установи. Із цим фондом ми співпрацювали ще до повномасштабної війни. Ми реалізували кілька їхніх грантових проєктів.
Ще будемо писати листи містам-побратимам Скуодасу (Литва) і Ожишу (Республіка Польща) із проханням також допомогти необхідним, що зараз потребують наші захисники – це і саперні лопати, певні засоби і обладнання, яке необхідне у першу чергу на передову.
Я дякую всім, хто займається волонтерською діяльністю. Ці люди знають, що все не так просто. Але це дуже важливо. Ви знаєте, що для того, аби один боєць воював на фронті, треба, щоб 11 людей працювало в тилу. Тому закликаю всіх: потрібно працювати. Хто має підприємства, треба, щоб вони працювали, щоб виплачувалась людям заробітна плата, тому що обстановка важка. На жаль, нам поки що не до розвитку, але ми маємо утриматись на плаву і жити, принаймні, стабільно, – сказав селищний голова.
А ще ми звернулися до Володимира Столярчука із питанням підготовки закладів освіти до нового навчального року і облаштування сховищ. Він поінформував:
– Із 1 вересня має розпочатися навчальний процес в освітніх закладах. На днях комісія об’їхала всі заклади. У нас є 9 шкіл і філії. Давидівська гімназія не має укриття і там взагалі відсутнє підвальне приміщення. Також немає його у Поромівці. Скоріше всього, що тут діти підуть на навчання онлайн. А також дитячі садочки: Поромівський, Давидівський, Березівський і Дашинський, де немає укриттів. Будемо ще вивчати цю ситуацію. Що стосується інших навчальних закладів. Думаю, що в Хорошеві буде навчання у дві зміни. Адже навіть технічно завести 670 дітей в укриття складно. Зараз відпрацьовуються відповідні технології. Думаю, що будемо просити батьків, щоб давали дітям із собою воду і бутерброди чи печиво, бо тривоги у нас продовжуються і по три години. Зараз керівники освітніх закладів займаються цими питаннями. Скажу, що в Хорошеві є багато роботи, але тут є перспектива. Ми отримали для забезпечення питного режиму відповідні ємності через обласну військову адміністрацію, якими забезпечимо укриття. По сільських населених пунктах: у Топорищенському ліцеї є обжите підвальне приміщення. Там треба його дещо довести до відповідних умов. І більш-менш можна обійтися трохи меншими коштами у Зубринці. Звісно, необхідно буде обладнати туалети у всіх цих укриттях. Треба, щоб у них також була відповідна вентиляція, освітлення і т. д. Над усім цим ми зараз працюємо. На наступному тижні зберемо директорів шкіл, визначимо конкретні терміни виконання тих чи інших завдань. Ми будемо забезпечувати заклади будівельними матеріалами. Сьогодні є труднощі з проплатами, бо є обмежений перелік того, що ми можемо проплатити у зв’язку із тим, що в державі йде війна.
Далі селищний голова окреслив найближчі плани щодо інших робіт у селищі й громаді загалом: – Щодо інших робіт: у Хорошеві із залученням спонсорів ми розпочали заміну труби на вулиці Ринковій, частково Шевченка. Частину нам виділяють тротуарної плитки, частину дають кошти на плитку, дають спонсори бордюр. Я всім дякую. Якщо все добре вдасться, то далі будемо переходити на вулицю Шевченка. Там також у нас труби старі. Хочемо підготуватися до зими і нормально пережити зиму.
Вчора до нас заїхала установка, яка «струйним» методом латає ями в асфальті. Тому буде трохи летіти щебінь. Але якщо їхати в селищі з дозволеною швидкістю 50 км на годину, то все буде нормально.
По сільських населених пунктах: на цьому тижні має зайти фірма, яка буде грейдерувати і підсипати дороги між селами. Вони на вихідних мають заїхати. Є перелік доріг, куди ми включили майже всі дороги. Працює ця фірма ніби непогано, хоч і трохи довго. Але роблять із підсипкою. Тому їх чекаємо, і сподіваємося, що в цьому місяці вони зроблять усі дороги.
Ми знайшли підрядника на виготовлення документації на наш парк на земельну ділянку для того, щоб після закінчення війни привести його в порядок.
І ми ще запитали очільника громади про дії влади щодо закриття у Хорошеві сектору Державної міграційної служби. Він повідомив: – У нас закрився паспортний стіл. Обладнання вивезено в Житомир. З цього приводу ми звернулися до обласної військової адміністрації і також до міністра внутрішніх справ з проханням або відновити роботу паспортного столу, або передати нам в оренду чи у власність відповідне обладнання, щоб ми могли надавати ці послуги населенню. На даний час виконуються ці роботи в Житомирі. Це складає багато незручностей для людей. Чекаємо відповіді на наші листи. Держава має якось вирішити це питання.
Ми, журналісти, сподіваємося, що періодично будемо проводити такі діалоги із представниками влади, аби читачі знали, як наші очільники вирішують чи планують вирішувати різні питання життєдіяльності громад.
Записала Надія Панченко
