Загиблий Олександр Кирилович – рідний брат загиблого в російсько-українській війні Руслана Кириловича, якого поховали три місяці тому.
18 лютого жителі та керівники Новоборівської територіальної громади, Фасівського старостинського округу провели в останню путь свого молодого земляка Олександра Юрійовича Кириловича, який віддав життя за Україну. Він не дожив до свого 31-річчя всього 4 дні.
Народився Олександр у Фасовій у багатодітній родині. Йому було лише 8 років, як померла мама. Олександр разом із старшим братом Русланом та сестрою Наталею виховувалися в Радомишльській школі-інтернаті. Пізніше юнак здобув середню технічну освіту в Бердичівському професійному ліцеї. Працював у Києві в дорожній службі. Пізніше трудився на підприємстві «Юніком-Пром» у Новій Боровій. А вже в період повномасштабної війни він працював слюсарем на підприємстві ТОВ «Межиріченський ГЗК» в Іршанську.
Призвали Олександра на службу в ЗСУ в жовтні минулого року. А вже з початку грудня він разом із побратимами бив ворога в найгарячіших точках війни.
П’ятого лютого, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області, солдат Олександр Кирилович, стрілець-помічник гранатометника, отримав множинні тяжкі осколкові поранення. Він був доставлений у реанімаційне відділення в обласну клінічну лікарню ім. І.І. Мечнікова в Дніпрі. Пізніше його перевезли в столицю, у Київську міську клінічну лікарню №4. Медики довго боролись за життя бійця, кілька разів виводили його із клінічної смерті. Проте осколки ворожих боєкомплектів нанесли воїну поранення, несумісні з життям. 16 лютого він помер у медичному закладі.
17 лютого односельці зустріли свого загиблого земляка живим коридором при в’їзді у Фасову. Провели до будинку, де він жив. Там поставили домовину з тілом Героя, і всі могли з ним попрощатися, принести квіти. У будинок, який придбав собі Олександр, упорядкував його, зробив ремонт і планував там жити, він повернувся востаннє…
Наступного дня відбувся похорон. Відспівували загиблого Героя п’ять священників Православної церкви України.
Під час траурної церемонії виступив Новоборівський селищний голова Григорій Рудюк. Він висловив співчуття родині й наголосив, що подвиг загиблого Героя буде завжди жити в серцях вдячних земляків, українців і буде навічно записаний в історії визвольної боротьби нашої держави.
Староста Фасівського округу Валентина Маркевич сказала: «Нашу громаду приголомшила страшна звістка. Захищаючи Батьківщину, поліг наш юний земляк, юнак, який тільки починав жити і який любив понад усе свою Україну, Кирилович Олександр Юрійович, 20 лютого 1992 року народження.
18 листопада 2022 року віддав життя на фронті за наше майбутнє брат Саші – Руслан. І знову в сім’ї сиріт Кириловичів непоправна втрата.
Вічна і світла пам’ять тобі, наш Герою! Доземний уклін за твій подвиг заради життя прийдешніх поколінь українців! Наші щирі співчуття родині».
Попрощатися з Героєм прибули багато людей: земляки, друзі, побратими, представники підприємств, де він працював. Поховали воїна-захисника з усіма військовими і громадянськими почестями на місцевому кладовищі.
Сестра загиблого Героя Наталія так про нього розповідає: «Олександр був для мене дуже добрим братом. Він хрещений моєї донечки. Саша був завжди з нами, дуже любив родину, завжди підтримував усім, чим міг. Ще з шостого лютого із ним не було зв’язку, і я страшенно переживала за нього. На жаль, мої обидва брати загинули від рук ворога…»
Просимо Господа, аби упокоїв душу воїна-захисника Олександра в Царстві Небесному, де спочивають праведники, адже він віддав за усіх нас найдорожче, що мав, – власне молоде життя.
Вічна пам’ять і слава Герою! Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
