Другого лютого жителі Сколобівського старостинського округу Хорошівської територіальної громади провели в останню путь свого земляка, вірного сина, гідного патріота нашої незалежної України, Захисника Анатолія Миколайович Куліша.
Серце мужнього воїна, доброго брата, люблячого батька та дідуся перестало битися 31 січня.
Провести Героя-земляка прийшли родина, друзі, односельці, очільники та представники Хорошівської громади.
Відспівував померлого місцевий священник ПЦУ, настоятель Свято-Покровського храму в Сколобові о. Йосип.
На кладовищі розповів присутнім про покійного захисника України Анатолія Куліша, висловив співчуття родині та вдячність померлому за його військові заслуги староста Сколобівського округу Микола Лисюк. Зокрема він сказав:
«Народився Анатолій Миколайович Куліш 29 липня 1974 року в нашому селі Сколобів у багатодітній родині. Після закінчення Сколобівської неповної середньої школи навчався в Червоноармійському СПТУ №38, потім проходив шестимісячні курси трактористів у Володарську-Волинському, пізніше навчався на водія у Житомирі.
Був призваний на строкову службу і проходив її в лавах Збройних сил України в м. Івано-Франківськ. Був водієм-заправником літаків.
Після демобілізації із 1994 року розпочав трудову діяльність водієм у місцевому колгоспі.
У 1996 році Анатолій одружився. Згодом у молодого подружжя народилися діти – донечка Альона (1998 р.) та син Олексій (2000 р.н.).
Наш земляк не залишився осторонь, коли дев’ять років тому в країні розпочалася війна. Він узяв до рук зброю та пішов захищати цілісність і незалежність України. З лютого 2015 року Анатолій служив у ЗСУ. Спочатку були військові навчання у Рівненській області і служба артилеристом у Маріупольському районі Донецької області. Із квітня 2016 року Анатолій Миколайович продовжив захищати Україну вже за контрактом. Він перебував у найгарячіших точках антитерористичної операції, як тоді називали війну. За мужність та героїзм, виявлені ним під час виконання бойових завдань, він був удостоєний різних відзнак і нагород, а також мав подяки за сумлінну, вірну військову службу Батьківщині.
Вийшовши в резерв, Анатолій займався найбільш мирною професією – будівництвом. У нього до будівельних робіт був неабиякий хист. Та й трудитись він любив. Тривалий час працював на різних будівельних об’єктах у Києві.
Із самого початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого наш земляк став на захист рідної країни. Служив у 46-й десантно-штурмовій бригаді. До 14 червня перебував у місцях, де велися запеклі бої, мужньо воював із ворогом, вірив у Перемогу. Отримав тяжку контузію, довго лікувався, проте був змушений полишити поле бою та побратимів.
Під час проходження служби Анатолій був солдатом-стрільцем, чесним, відповідальним, надійним, товариським воїном», – сказав про нього Микола Ярославович Лисюк.
Одна з родичок померлого Анатолія так про нього відгукнулася: «Дуже добра людина, великий трудівник, майстер на всі руки».
За прикладом батька Анатолія, захищати рідну землю пішов його син Олексій. Теж був учасником бойових дій в АТО/ООС, служив за контрактом і продовжив службу під час повномасштабного вторгнення. Виконуючи бойове завдання він, на жаль, отримав осколкові поранення і тяжку контузію, нині перебуває на лікуванні.
Провести в останню путь Героя-Захисника прийшли рідні, друзі та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни та її жителів.
Поховали воїна на місцевому кладовищі у Сколобові з усіма належними військовими і громадянськими почестями.
Висловлюємо щирі співчуття родині Захисника. Герої не вмирають, а поповнюють лави небесного воїнства, навіки залишаючись у нашій пам’яті.
Вічна Слава Героям!
Підготувала Надія Панченко
